Я родом з села і мене виховували так, що діти мають доглядати своїх батьків. Так було завжди, але, здається, зараз настали зовсім інші часи, бо в свої 75 років я почуваюся кинутою і самотньою.
Ми теж завжди намагалися виховувати своїх дітей так, щоб вони не забували про своїх родичів. Однак, щось нам не вдалося в цьому плані. Так, ми зробили з наших дітей хороших людей в плані поглядів і професії. Ми також допомогли виховати наших онуків, які нічим не поступаються їм. І діти, і внуки – доволі успішні люди, але на нас, батьків, у них просто немає часу.
Інколи мені здається, що вони про нас просто забули. Їх важко засуджувати, тому що ми правда розуміємо, що у них повно інших справ. Але все-таки часом, а особливо в старості, хочеться їхньої турботи і тепла. Ми з чоловіком живемо в своїй хаті в селі, слава Богу, що з домашньою роботою ми ще самі справляємося, але є такі речі, де допомога дітей дуже потрібна.
Тільки зараз ми розуміємо, що старість нікого не щадить і старі люди зі своїми історіями і минулим жодному з молодих не потрібні. Мій чоловік каже, що все, що відбувається, нормально. Адже у дітей і внуків своє життя. Частково я розумію його точку зору.
Просто мені хочеться, щоб ми хоча б підтримували відносини. А то ж спілкуємося тільки раз в два місяці, і то не дуже довго. Хоч мені цього достатньо, тому що я точно знаю, як у них справи, але хочеться побільше.
На Миколая я підготувала внукам подарунки, син обіцяв, що заїде і забере. Але ввечері подзвонив і сказав, що не має часу. Їхати до нас машиною всього годину. Але син цієї години для нас не знайшов.
Можливо, мені самій варто проявляти більше ініціативи, хоча в той же час я не хочу бути надто наполегливою і нав’язливою. Але мені так бракує спілкування, особливо зараз, коли на дворі вже майже не залишилося роботи і я весь час сиджу в хаті.
Я запросила дітей і внуків на Різдво. Дуже сподіваюся, що вони цього року приїдуть. Адже це родинне свято. Нам з дідом без дітей і внуків колядувати зовсім не весело.
А минулого року ми їх чекали, а вони купили собі путівки в Єгипет і на всі свята поїхали відпочивати. Сумніших свят у мене ще не було. Як діти не розуміють, що чим ми старіші стаємо, тим більше ми потребуємо спілкування з дітьми, бо іншої радості в нашому віці просто немає.
Джерело:lisovasotnya.info