У мене є сестра Іванка. В дитинстві ми з нею навіть ніколи не сварилися, в юності теж жили дружно. Сестра завжди була для мене найближчою подругою. Ми розуміли одна одну і підтримували, щоб там не було. Тому я не розумію, як Іванка могла так змінитися і так зі мною вчинити.
Близько року тому не стало нашої матері. Нам з сестрою залишилася двокімнатна квартира. У двокімнатній квартирі мама жила одна. Я вчилася на останньому курсі університету в столиці, тому на той час проживала в гуртожитку. А старша сестра знімала квартиру, бо вже працювала на роботі.
Коли матері не стало, Іванка відразу ж повернулася додому і почала по-хазяйськи заправляти в квартирі. Через якийсь час я вирішила підняти тему спадщини, так як знала, що мені також належить половина цієї квартири. Тим більше, що після отримання диплома я збиралася повернутися в рідне місто. Сестричка прикинулася хворою і попросила відкласти цю розмову на кілька днів. Нічого не підозрюючи, я зібрала речі і поїхала на навчання. Минуло трохи більше тижня, а сестра так і не зателефонувала мені. Тоді я вирішила не втрачати часу і приїхати до неї самої.
При зустрічі сестра почала виправдовуватися, що замотався і просто забула мені зателефонувати. Ми розговорилися, і вона запропонувала мені оформити квартиру цілком на неї, а вже після пообіцяла заплатити гроші за мою законну половину житла. Мені ця ідея сподобалася, і я погодилася. Я не уявляла, як ми будемо жити з сестричкою разом, тому вважала її пропозицію доречною. «Так я зможу купити собі однокімнатну квартиру і жити окремо» – подумала тоді я. Іванці я довіряла повністю, тому причин для хвилювання у мене не було.
Минув час, ми з сестрою вступили в спадок, і вона переписала мамину квартиру на себе. Я все чекала своїх грошей, які мені сестра пообіцяла за житло. Але вона не поспішала їх віддавати і просила мене трохи почекати. Мовляв, вона ще не назбирала необхідної суми. Я знову погодилася, так як поки-що гроші мені не були потрібні.
Але склалося так, що закінчивши навчання, я була змушена повернутися в рідне місто і само собою вирішила, що поживу в нашій квартирі. Яким же було моє здивування, коли Іванка мені сказала, що це неможливо. В нашій двокімнатній квартирі сестра вже жила не одна. “Як ти собі це уявляєш? Ти, мій хлопець і я будемо жити втрьох? Це ж смішно» – сказала мені сестричка. «Я заміж збираюся, ти ж не будеш мені заважати?»
Заважати щастю сестри я точно не збиралася, але мені потрібне було житло. Та сестра мені відмовила. Я попросилася пожити у своєї подруги дитинства. Було так незручно визнавати той факт, що рідна сестра буквально виставила мене на вулицю. Вона зрадила мене заради свого хлопця. Я б її зрозуміла, якби сестра виконала свою обіцянку і повернула мені гроші. Але вона, здається, не збирається цього робити, принаймі найближчим часом.
І що мені тепер робити? Роботу я ще не знайшла, залишилася без житла і без підтримки рідної людини. У мене лише одне питання – як вона могла зі мною так зробити…
Фото ілюстративне