Перед самими святами у нас з чоловіком виникло таке серйозне непорозуміння, що ледь до розлучення не доходить. Ми зібралися всією родиною за святковим столом і чоловік почав розмову про те, що він хоче будувати будинок, досить вже, мовляв, жити з батьками. І саме тоді і відкрилася моя таємниця. Я збиралася про це розповісти чоловікові, але все ніяк не було слушної нагоди.
Я завжди жила з мамою і бабусею, тата у мене не було. Від бабусі нам з мамою залишилася двокімнатна квартира, і мама її розміняла на дві з доплатою, я тоді ще в школу ходила. Одну вона оформила на себе, а інша дісталася мені. Мама хотіла, щоб я була забезпечена житлом, і я за це їй дуже вдячна. Мою квартиру здавали, а гроші йшли на навчання в університеті.
Але, вийшовши заміж, ми пішли жити до батьків чоловіка і мама мені сказала, що нехай моя квартира, як і раніше, здається, а гроші йтимуть на мій рахунок в банк, хіба мало що в житті відбудеться. Але чоловікові я тоді про це не сказала, думала, що потім як-небудь, при нагоді зроблю йому сюрприз.
Коли ж постало питання про окреме житло, а точніше про будівництво будинку, то свекри сказали, що дадуть гроші з умовою, що моя мама теж дасть стільки ж.
Мені, напевно, потрібно було погодитися з ними і віддати мамі накопичені мною гроші від здачі квартири, нібито це вона нам їх зібрала, але я вирішила сказати, що у мене є гроші і квартира. Тепер я розумію, що знайшла не найкращий час, щоб зізнатися. Що тут почалося!
Свекруха відразу сказала, що я повинна була після заміжжя жити в цій квартирі, а не у них, чоловік так образився, що я приховала сам факт існування цієї квартири, що сказав, що тепер ніколи не зможе довіряти мені, як раніше.
Ми посварилися, і я переїхала до мами, а потім запропонувала чоловікові жити в моїй квартирі або продати її і на ці гроші побудувати будинок, про який він так мріє, але він відмовився. Сказав, що ніколи не скористається цими грошима, і що не хоче мене бачити. Я не розумію, що я такого зробила, щоб зі мною так вчинити? Все одно і ця квартира, і ці гроші, рано чи пізно були б нашими спільними, як у випадку з будівництвом будинку.
Я теж не хочу просити і принижуватися, ні перед чоловіком, ні перед його батьками. Мама переживає, що це все через неї, що потрібно було відразу сказати правду, хоча б чоловікові, якщо вже не його батькам. Але що тепер толку про це говорити.
Але мама настільки перейнялася, що вчора зібралася і поїхала до свахи, але та її навіть на поріг не пустила, сказала, що ми брехуни, і вона не хоче з нами мати ніяких справ.
Мама повернулася додому дуже розчарованою, вона вважає, що ненавмисне зіпсувала мені життя. А я вважаю, що ми ні перед ким невинні, у нас є, де жити, і кошти теж, щоб ні від кого не залежати, а якщо я потрібна чоловікові – сам приїде.
ukrainians.today.