Холодної пізньої осені жінка пожаліла декількох сонечок і запустила їх додому в тепло. Вона вважала, що комахи залишаться в теплі не більше ніж на тиждень, але до весни сонечка освоїлися і заполонили весь будинок.
У будинку було тепло і затишно. Кілька сонечок, звичайно, нікому не заважали: вони залишалися десь в районі стелі вдень, а вечорами прилітали ближче до обіднього столу. Сім’я швидко звикла до нових постояльців.
Але вже до Нового року жінка звернула увагу, що комахи не збираються ні впадати в сплячку, ні відлітати. Їх навіть стало трохи більше.
А ще через місяць кількість сонечок вже не можна було ігнорувати.
На одній з зимових сімейних нарад комах вирішили все ж «виселити» у двір, щоб вони впали в сплячку. Але було вже пізно: популяція корівок стала швидко зростати і їх вже було неможливо зібрати.
Справа в тому, що більшість видів сонечок зимують вже в дорослому стані. При сприятливих умовах зимівлі кількість комах може досягти кілька десятків тисяч.
Боротися з сонечками довелося теж всім членам сімейства, однак ніякі заходи не допомагали. Так в компанії сонечок сім’я прожила до весни, а потім комахи просто немов отримали природний сигнал і всією популяцією разом попрямували на вулицю.
З того моменту автор історії зареклася нізащо не «допомагати» комахою.