Українець Олег, який три доби провів у полоні російських військових, розповів про звірства, вчинені окупантами в Бучі. За його словами, солдати країни-агресора готові були вбивати не лише чоловіків, а й жінок та дітей.
Про це повідомляє hromadське. Чоловік був служителем християнського реабілітаційного центру при протестантській церкві, яку росіяни захопили, бо вирішили, що там є база ЗСУ.
Вперше військові РФ з’явилися у центрі 23 березня. Переконалися, що там цивільні, й покинули його. Проте наступного дня окупанти повернулися та почали розстрілювати приміщення з гранатометів та кулеметів.
“Дізналися, що раніше у нас жили люди, які мали зброю. Це сини одного нашого пастора. Але коли прийшли росіяни, їх у нас уже не було. Коли вони почали обстрілювати реабілітаційний центр, хлопці вистрибували — хто з першого, хто з другого поверху. А я не міг піти, у мене людина без ніг. Залишився. Спочатку увійшов кулеметник і наказав нам вийти. Я кажу: “Один без ніг, він не може”. Той відповідає: “Виходь ти”, – розповів чоловік.
Після цього Олега почали бити – спочатку прямо у приміщенні реабілітаційного центру, а потім перевезли на свою базу і там продовжили тортури.
“Один біля голови стріляє, інший ноги розставив — та між ніг. Усе ближче й ближче. Потім автомат на хребет ставили — і лягали на автомат. У мене тепер дірки в спині. А потім хотіли ноги переїхати БМП, пролетіли дуже близько. Лякали”, – розповів українець про знущання окупантів.
Якось хтось із солдатів-строковиків посадив Олега в колодязь. “Він надів на мене теплу шапку, замотав очі скотчем, надів пуховик і теж замотав скотчем, щоб він не злетів. Я там просидів дві доби. Мені заборонили давати воду. Якось я попросив попити, а він відповів: “Пастор, терпи, тобі ще трохи залишилось”.
Коли чоловік сидів у колодязі другий день, то почув, що росіяни привезли на базу ще одного чоловіка. Спочатку окупанти прострілили ногу полоненому, а потім упродовж години його били.
“Потім один говорить іншому: “Принеси палицю”. Вони, напевно, між руками її просовували і ламали їх. Це з того, що я чув”, – каже він.
Олег запам’ятав позивні двох своїх катів – “Калуга” та “Вітебськ”. Останній у розмові з іншими солдатами казав: “Я б у цій Україні мочив усіх — жінок, дітей. Мені шкода лише собак та котів, яких вони залишили”.