За повідомленнями української влади, 1 травня із металургійного комбінату “Азовсталь” у Маріуполі з допомогою ООН та Червоного Хреста вдалося евакуювати близько 100 людей.
Наталія Усманова, яка декілька тижнів провела у бомбосховищі на заводі, розповідає про жахи, які пережила її родина.
“Мені було страшно. Мені здавалося, що завод – найбезпечніше місце”, – згадує вона.
За її словами, спочатку в бомбосховищі було близько 50 осіб, а в сусідньому – близько 40.
Наталія згадує, що в бомбосховищі бракувало кисню, і людям доводилося підійматися сходами до виходу, щоб знайти місце, де можна нормально дихати.”Я боялася навіть вийти і подихати свіжим повітрям”, – згадує вона.
За її словами, люди прийшли в бомбосховище за власним бажанням, щоб врятуватися.”Коли там почали падати снаряди, я думала, що моє серце зупиниться”, – згадує Наталія.
Але коли вони почули, що обстріли наближаються, деякі люди злякалися ще більше і намагалися покинути укриття. За її словами, близько 11 людей вийшли з укриття, але на виході їх зупинили і сказали, що виходити не можна, бо російські солдати їх розстріляють.”Уявіть собі… на свій страх і ризик, з маленькими дітьми, під обстрілами вони пішли на вихід і там їм сказали: “Ні, ми вас не випустимо, ми не можемо так ризикувати вашим життям”, – згадує жінка. Наталія пригадує, яке полегшення вона відчула, коли разом із чоловіком дійшла до евакуаційного автобуса. “Васю, нам не доведеться з ліхтариком ходити в туалет і не треба буде використовувати для цього пакет”, – сказала вона чоловіку.
Евакуація триває
Спроби евакуювати цивільних з обложеного Маріуполя відновилися 2 травня.
“За підтримки ООН та Червоного Хреста сьогодні погоджено дві додаткові локації для посадки людей в евакуаційну колону, яка виїде із Маріуполя. Це селище Мангуш та Луначарське кільце біля Бердянська”, – заявляли зранку у міськраді Маріуполя.
Також до евакуаційної колони пропонували приєднатися тим, хто має змогу їхати на власному транспорті.
Як повідомляє кореспондентка ВВС Лора Бікер, колона з понад ста людей, евакуйованих з території заводу “Азовсталь” та прилеглих будинків у Маріуполі, прямує на північний захід, у бік Запоріжжя. Її супроводжують рятувальники та медики.
Незрозуміло, скільки часу знадобиться, щоб привезти їх в евакуаційний табір у Запоріжжі, що за понад 200 км, адже колонна рухається дуже повільно.
Деякі люди їдуть гуманітарним коридором не на автобусах, а на власних автомобілях. Більшість машин пошкоджено, у однієї – розбите лобове скло, у деяких замість вікон – плівки.
За словами одного з евакуйованих, Данила, йому довелося шукати запчастини для своєї машини по всьому місту, після того, як до неї потрапив уламок снаряда, який розірвався за п’ять метрів від неї.
“Було тяжко, важко, страшно. Я жив на буксирі в порту в Маріуполі. Ми навіть голови не могли підняти. Було дуже страшно там перебувати”, – розповів він ВВС.
“Я збираюся поїхати якнайдалі від усього цього”, – додав він.
Водночас у міністерстві оборони Росії твердять, що 2 травня з “Азовсталі” евакуювалися 80 цивільних, із яких більшість – 69 людей – виїхали у бік Запоріжжя, тобто на підконтрольну Україні територію. Їх, згідно із повідомленням, передали представникам ООН та Міжнародного червоного хреста.
Там також повідомляють, що 30 квітня з території “Азовсталі” вийшов 21 цивільний. Ще 25 людей вийшли із прилеглих до території заводу будинків. І усі вони “добровільно вирішили залишитися” на території самопроголошеної ДНР.