От всі: Арєстовіч, Арєстовіч…
Наче й не жили в 90-ті. Ну молоді люди може вже й не пам’ятають, а от я пам’ятаю добре. Кашпіровський і Чумак – чули такі прізвища? Телевізійні звьозди-цєлітєлі начала 90-х.
Я впадав в культурологічний шок, коли бачив як дорослі люди з трьома вищими освітами, інженери там, гідробіологи, народні артисти, фізики-академіки, ракетобудівники і токарі фрезерувальники вищого розряду виставляли перед телевізором трьолітрові банки і “заряджали” цілющу воду, або робили паси руками, щоб розсмоктався застарілий геморой, чи одужала хвора на цироз печінка.
А ще в ті часи було модно мити голову меленою цибулею (яка після літнього дощу смерділа в громадському транспорді наче гази тьоті Цилі, що наїлася свєжєй дунаєчкі с горохом), ковтати мумійо (пташине гівно) та бавитися уринотерапією, яка за словами тодішніх ескулапів лікувала буквально все, від хронічного алкоголізму до церебрального паралічу.
Присягаюся, я особисто знав одного художника, який задля ефекту омолодження натирався власним гівном. Він жив на Оболоні і малював картини в стилі трансцедентного містицизму з елементами національної еротики. Зараз щось подібне намагаються виробляти сучасні художники-ліваки, відкинувши, щоправда, національний контекст. Адже гівно воно і в Африці гівно і в Лос-Анджелесі і в Майамі і, навіть в Венеції на Бієнале, де його виставляють пачками під виглядом сучасного мистецтва.
Але до справи!
Нині Олексій Арестович виконує вкрай важливу соціальну функцію військового експерта-уринолога, чий вплив на психіку людей з низькім критичним мисленням має терапевтичний ефект. Заспокоює, тамує тривогу, покращує сон, додає життєвих сил, допомагає вистояти в критичні часи тотального п*здеця, інфляції, розпачу, апатії та зневіри (як це й було на початку 90-х). А оскільки людей з поганим рівнем освіти та культури (включаючи народних артистів, липових професорів та куплених академиків) в усі часи було значно більше ніж справжніх артистів та науковців, то й аудиторія у Арестовича величезна. Вибачте за грубість, але плебс завжди тяжів до містики, спрощення складної картини світу та альтернативних методів психорегуляції. Піди постав свічку – матимеш успіх в справі.
Хочеш скласти іспит – поклади книжку під подушку. Мрієш знищити конкурента – занеси десять штук до церки і п’ять до кілера. Кохання? Та не проблема! Потомствєнная цєлітєльніца Ізабелла за пять сєансов викативанія яйцом снімєт вєнєц бєзбрачія. І главноє – в машінє нє прістьогівайся, а краще запі*здячь на торпедо іконку Миколи Чудотворця! Нейролінгвопрограмування! Чули про таке? Так от в плані соціально-військової уринотерапії Арестович для широких народних мас – саме те! Він на часі. Він в топі. Він в тренді! Такі завжди з’являються у важкі часи і поруч (о, диво!) завжди Дмітрій Гордон.
Ну а розумники, що патякають “аферист-маніпулятор”, націкі там всякіє, хє-хє, укрАінци бл*я профєсіАнальниє… Тьху на них. Статистична похибка в рамках широких верств майбутнього електорату.
Сідєть! Молчать! Слушать!
Птічьє говно кушать!
Піть випарєнную уріну,
І вєріть в Русь – Украіну!
Нє только Гради заряжать на убой
Но і трьохлітровиє банкі, с водой!
Народ і Квартал єдін,
Только так побєдім!
Гарантія 50/50. Ну а как нє побєдім, то во всьом віноват коллєктівний Запад. Ну і Порошєнко)))
Малоросійскій мір во фсьом єго гібрідном многообразії тотальной дебілізації широкіх народних мас.
Автор у розпачі волає:
– Ау, сучасні Шпенглер, Ортега-і-Гассет ви гдє?
– В пі*здє! – звучить у тривожній тиші заспокійливий, монотонний баритон Олексія Арестовича. – Тєпєрь я за ніх, єб*ать ту Люсю. А кто нє согласєн – огранічєнний укр ілі тупой актівіст!
– Слава Україні!
– Та на ху*й! Русі слава!
Війни за ідентичність, що точаться на тонких ментальних планах вони такі. Найзапекліші.
Всім гарного вечора)))
Переможемо!!
