Щоразу свекруха приходить і лишень настрій мені псує. Вже скоро просто двері в неї перед носом зачинятиму. Я завжди знала, що не хочу жити з батьками чоловіка. Тому йому відразу сказала, що квартиру будемо орендувати. Олег навіть не сперечався, хоча в його мами трикімнатна квартира. І лише згодом я збагнула, чому.
Є в мого чоловіка ще й сестра Оля. Вона в мами улюблена. Все життя вона донечку вихваляє, а от сина в усіх бідах звинувачує. Хоча саме він їй в усьому допомагає. Щойно подзвонить – біжить, чи то ремонтувати щось, чи відвезти кудись. А Оля лишень у мами на шиї все життя. З чоловіком лишень рік прожила і додому з дитиною повернулась.
Я ще могла терпіти, коли свекруха Олю вихваляла, а Олега ні. Та зараз все вже перейшло на наших дітей. В мене їх двоє. Старшій Соломії – 10 років і синочку Назару – 6. Сину зовиці Дмитру – 8. Так от він найкращий й найрозумніший онук, а мої так, ні до чого. Ось і нещодавно мама Олега прийшла і почалось:
– Ну як твої діти семестр закінчують?
– Та наче не погано!
– Я бачила їхні зошити, сама мазанина, дуже неуважні вони. А все тому, що ти дітьми не займаєшся, треба сидіти над ними, доки уроки роблять. От у Дмитрика зошит – хоч на виставку вези, почерк ідеальний.
– Для мене це не головне!
– А що головне? Ще скажи, що порядок? Подивись, що в їхній кімнаті коїться. Сором страшний. Дмитрик самий речі складає і навіть підлогу вже миє. Мені допомагає готувати вечерю щодня.
– То може сидіть з Дмитриком і до нас не приходьте! – не витримала я.
– От заздрісна ти! Краще б дітьми займалась!
Врешті я її просто вигнала. А нещодавно Олег мені каже:
– Мама нас на Святвечір кличе з дітьми.
– Я не піду і дітей не пущу!
– Та годі вже, нехай собі говорить, а ти не звертай уваги!
– Слухай, вона тобі все життя казала, що ти за сестру гірший, а зараз це з нашими дітьми робить. Я цього не дозволю!
Вперлась я рогом. А у вас такі ситуації траплялись? Як гадаєте, правильно я вчинила? Чи варто було й справді уваги не звертати?