Катя росла в неповній сім’ї, батько рано пішов від них, коли ще сестричка не народилася. Мати все життя одна тягнула дівчаток і крутилася як могла.
Жили вони бідно і Катя досі пам’ятає, як часом вони їли одні макарони без нічого і хліб, а якщо мама приносила додому який-небудь фрукт, то дівчатка жадібно наминали його до останнього шматочка, не забуваючи, звичайно, поділитися і з мамою. Але Катя ні на що ніколи не ображалася, навпаки, вона безмежно вдячна матері за те, що та, незважаючи на те тяжке становище, в якому вона опинилася, вона їх не кинула. Саме це допомогло Каті зрозуміти, що таке справжня сім’я, навіть якщо вона така маленька, і по-справжньому цінувати те, що маєш.
Життя йшло своєю чергою. Катя закінчила школу з відзнакою, потім університет. Саме в вузі на останньому курсі вона познайомилася з чоловіком. Незабаром у них народилася дочка Поля, а ще через рік з гаком дочка Рита. І тут чи по злій долі, чи за випадковим збігом обставин, але Катя повторила долю матері, чоловік пішов від них, ледь народилася найменша.
Катя дуже важко переживала розрив, але друзі допомогли їй впоратися з цим болем. Дівчина занурилася в роботу з головою і дала собі обіцянку, що ні за що і ніколи, поки вона жива, її діти не будуть чекати фруктів, як свята. Вона влаштувалася на кілька робіт, все в інтернеті, і могла не спати ночами, лише зрідка засинаючи вдень разом з молодшою. Поля ж росла розумницею дівчинкою, незважаючи на те що сама поки ще була малою, з усією серйозністю допомагала мамі з Ритою. Так і жили.
Одного разу Катя пішла з молодшою на прогулянку, поки старша в яслах. Вона настільки за ці дні змучилася, що прилягла на лавочку, просто трохи перепочити, але сама не помітила, як глибоко заснула.
Прокинулася Катя від пильного погляду бабусі, яка нахилилася над нею. Та подумала, що Каті погано. Катя підскочила, а коляски поруч немає. Складно уявити, що вона тоді встигла за ці кілька секунд відчути. Серце Каті шалено закалатало, здавалося адреналін зашкалював.
– Де коляска? – закричала дівчина.
– Яка коляска? – ахнула бабуся і стала розглядати все навкруги.
А інша бабуся йшла на зустріч сказала, що бачила як якась дівчина не так давно проходила тут зі схожою за описом коляскою. Їй ще здалося, що вона це робить незграбно, ніби вперше в руках тримає. Вона показала куди та попрямувала. Катя викликала поліцію. Жінку ту знайшли швидко.
Це якась місцева жінка, психіка якої трохи порушена через те що вона колись втратила свою дитину. Вона періодично спостерігається в диспансері. Катя була в шoці і від себе, що заснула, і від самої ситуації, в якій через це опинилася. І добре, що все так закінчилося.
Прийшовши додому з дітьми, вона приготувала вечерю і урочисто закривши ноутбук, вирішила, що сьогодні вона відпочиває і висипається, а то це не справа зовсім.
Ось так. Материнство – це та ж робота, часом не легшa, ніж робота в звичному її розумінні, а тому варто все ж іноді повноцінно відпочивати.
Любові і материнського щастя вам дорогі жінки. Добре коли діти зростають поруч з мамою і татом, але, якщо доля склалася так, що ви одна виховуєте дітей, бережіть себе, адже ви єдина опора для них.