Мене звати Артем, я батьком трьох чудових дітей. Але моя історія не така солодка, як цей початок.
З Анею ми познайомились в університеті. Вона була молодшою від мене на три роки, молода, струнка красуня враз вкрала моє серце. Наші стосунки розвивалися поступово, але я знав, що хочу провести решту життя з нею.
Після чотирьох місяців зустрічань я запропонував їй жити разом і вона погодилась. Ще через кілька місяців ми понесли заяву до РАЦСу. Все було наче в казці. Через рік у нас була чудова новина Аня завагітніла.
Вагітність у коханої була важкою, організм не витримував від токсикозу. Народила вона раніше терміну, ледве встигли у лікарню. Коли лікар вийшов з палати, то ощасливив мене новиною.
Дружина народила трійню: дві дівчинки та хлопчика. Я літав від щастя і швидко подався додому по все необхідне, що сказала мені медсестра. Та коли повернувся, то мало не збожеволів.
Ані не було. Вона просто пішла, нікого не попереджаючи. Я одразу подзвонив батькам, вони одразу приїхали. Розповів, що сталося, але в них не було слів. Довелося самому виховувати дітей, добре, що була допомога від матері та сестри.
Коли діти пішли в садочок, то стало легше, я міг працювати повний день. А потім школа, університет. Виросли мої пташки й розлетілись хто куди. Вдруге я так і не одружувався, не мав довіри до жінок.
Я святкував свої 40 років з дітьми у вівторок, а на суботу запланував запросити інших рідних. Ми сиділи у вітальні, як раптом у квартиру хтось подзвонив. Син пішов відчиняти двері. Ми тоді ні на кого не чекали.
У незнайомці я впізнав її — Аню. Жінка була далеко не такою вродливою як тоді.
– Мені немає виправдань, я прийшла просити у вас вибачення! – почала з порогу та.
Я слухав і не вірив своїм очам, що знову бачу її, але в серці нічого не йокнуло. Вся моя любов була тільки для дітей. Зрештою пізніше я зрозумів мету її візиту. Вона зізналась, що давно безробітна і не має за що оплачувати житло. Просила прийняти її у сімʼю і почати все з початку. Що тоді вона була молодою і не розуміла, що робить.
Діти стояли шоковані. Звісно вони знали, що тоді сталися, але ніколи не спілкувалися з нею, а тепер дивилися на цю жінку з жалем та відразою.
Я провів її, сказавши, що ми не можемо їй допомогти, адже багато років тому вона зробила свій вибір! З того часу вона більше не зʼявлялась у нашому житті. А як би ви вчинили на моєму місці?