Коли я вийшла заміж я не знала, що мене чекає. Я все своє свідоме життя прожила в місті, мріяла що зустріну такого ж хлопця з міста, а знайшла з села. За матеріалами
Під час нашої першої поїздки в село мене змусили доїти корову, а потім ще насварили за те, що я не вмію її доїти.
Далі був сінокос, де я теж нічого не зуміла зробити.
Коли ми одружилися я не до кінця розуміла, що мене чекає, що означає мати таких родичів.
Кожен свій приїзд я вислуховую лекцію, що повинна наpoдити, що мені вже пора давно, мені 23 роки…
Кожні вихідні, особливо влітку нас змушують приїжджати в село і допомагати, при цьому від села нам нічого не дістається.
Крім цього ми чуємо осуд, що живемо ми неправильно, в родині чоловік повинен працювати, а дружина наpoджувати.
У нашому випадку ми працюємо разом: я в банку, чоловік в охороні.
Крім цього ми двоє займаємося в спортзалі і коли я виставляю фото в соціальні мережі, мені починають писати родичі чоловіка, невже мені не соромно перед чоловіком, я не маю жодних прав і повинна бути за чоловіком, сидіти і мовчати в ганчірочку.
Зараз дійшло до того, що мене засуджують і ненавидять майже всі родичі чоловіка, вони в обличчя посміхаються, і говорять про мене таке, що я мало не пpоcтитуцiєю займаюся.
Не знаю як тепер їздити в село і як дивитися цим людям в очі, яk би вчuнили ви?