Мій чоловік кинув з двома дітьми і пішов в чужу сім’ю. Ми одружилися, коли були ще студентами. Через рік у нас народився син. Ми обоє взяли академвідпустку і вирішили десь влаштуватися, а потім заочно повернутися до навчання. Я як вірна і любляча дружина, поїхала за чоловіком у пошуках кращого життя.
За шість років наших поневірянь, ми змінили безліч знімних квартир і будинків, Іван ніяк не міг знайти хорошу роботу, щоб осісти. Я підробляла як могла. І тут виявилося, що я знову чекаю дитину. Роз’їжджати з двома дітьми було б ще важче, а старшому синові потрібно було йти в перший клас.
Ми вирішили повернутися в рідне місто чоловіка і влаштуватися у свекрухи на перший час. Про продовження навчання тоді ми вже і не згадували. Марія Олександрівна, мама Івана, на той час розлучилася з чоловіком, і вони розділили двокімнатну квартиру. Свекруха купила собі малесеньку однокімнатну, а колишній чоловік взяв гроші і планував вкласти їх в якийсь бізнес.
Ми вже вчотирьох приїхали до свекрухи. Я дуже переживала, що ми її сильно обмежимо, але вона мене обняла і заспокоїла: «Нічого, все буде добре, якось помістимося». Щоранку мій чоловік йшов на пошуки роботи і знімного житла. Приходив пізно, в поганому настрої і роздратований. Я тоді ще не здогадувалася, що він собі знайшов іншу сім’ю і там пропадав цілий день.
В цей час повернувся і колишній чоловік свекрухи, прогорів його бізнес, на дворі зима, а йому жити ніде. Жаліслива свекруха до себе в квартиру пустила. Місця зовсім не вистачало.
Я почала насідати на чоловіка, щоб квартиру зняти, адже в такій тісноті жити неможливо. І ось ми переїхали в знімне житло. Але я і не здогадувалася, що Іван планує йти від мене.
Чоловік заплатив за перший місяць і пішов піклуватися про чужих дітей. Марія Олександрівна була ошелешена таким вчинком сина, не раз з ним розмовляла, а він як глухий, йому все одно, там у нього любов. Я думаю, як дітей утримувати, за квартиру платити. Чоловік на розлучення подав, я перешкоджати не стала, розлучилися швидко. Тільки він офіційно не став працювати, аліментів немає. Стала мені «аліменти» зі своєї пенсії свекруха приносити.
Я чекаю, коли молодшого в ясла візьмуть. З ранку, поки діти сплять, домовилася біля кіоску і магазину, які у дворі, чистоту наводити, платили копійки, але дітей годувати треба. Взяла пару школярів з математики займатися, ще трохи грошей. У під’їзді дві літні сусідки подружилися зі мною, то пиріжків занесуть, то овочами і ягодами з дачі пригостять. Сама дивуюся, як прожили. Потім молодшого сина в ясла взяли, я в цей же садок двірником влаштувалася.
А колишній чоловік жодного разу дітям нічого не приніс. Марія Олександрівна прийде до нас і бідкається, що син таким підлим виявився. Там чужих дітей утримує, а своїх забув. Я вже заміжня.
Але Бог добрий – незабаром і я зустріла хорошого чоловіка. Діти називають мого чоловіка татом, а він їх любить і піклується. Колишня свекруха до нас часто в гості приходить, діти бабусю чекають. А я просто люблю цю жінку, за її добре серце. Виявляється, буває і так.