Ніколи в нас не було стільки аптек, як зараз. Колись в нас тільки в сусідньому селі була одна, але там та аптекарка просто сиділа.
Я раз прийшов – сидить, другий раз прийшов – сидить та сама, але вже стара.
Ми зі школи часом забігали подивитися, як на прилавку стоїть слоїк з п’явками. Було таке лікарство – п’явки! Я часом випадково лікувався ними, коли лазив по очеретах. Присосеться, лікує, неможливо відірвати, пос*яв – лікування закінчено!
А який був добрий валідол – взяв на танцях під язик і до дівчини зі свіжим подихом замість орбіта. Я колись лікував ангіну калиною, малиною і липовим цвітом – 2 дні і побіг. Зараз – порошки, таблетки, сиропи, антибіотики, свічки, уколи, мазі, краплі, спреї – 2 дні і лежиш присmерті з температурою 40.
Недавно стою на зупинці, дивлюся, а біля мене – 4 аптеки і всюди черги. Не помагають нам теперішні ліки, чи то може ми до них привикли як жуки до Децісу.
Люди зараз перестали рухатися – всі сидять або в машинах по пів-дня, або на роботі, або на дивані, або на ноцнику, або просто сидять. Від того і слабнуть.
Гляньте на пішоходів – це люди, через яких біда в країні, бо вони просто собі ходять і не купують машин. Відповідно – не беруть кредитів на машини, не заправляються, не платять за мастила і за ремонти. Не стають на платні парковки, не купують гаражів. Вони не роблять аварій, не лежать в лікарнях, не хворіють, не мають ожиріння і не купують ліків.
Здорові люди – не цікаві державі, бо з них толку для країни – ноль! В нас один продуктовий магазин з бухлом створює купу робочих місць – лікарів, наркологів, кардіологів, дієтологів, поліцейських, таксистів, доставщиків їжі, перевізників, аптекарів, барменів, рестораторів, працівників моргу… Хворих зараз треба, а не спортсменів! Тільки хворі – рушійна сила! Тільки вони розвивають нашу країну!